ОСВІТА
Нью-Йорк Таймс: Як Google захопив школи
Техногігант Google змінює навчальний процес, постачаючи недорогі ноутбуки та безкоштовні додатки у навчальні заклади. Але чи школи не надають Google більше, ніж отримують?
Чикаго. Шестикласники початкової школи імені Ньютон Бейтмана з класичним фасадом з червоної цегли, знають про нові впровадження від Google. Минулого року всі школярі на уроці суспільствознавства отримали ноутбуки від Google. Вони відкривають Google Classroom – додаток, в якому викладачі дають їм завдання, потім переходять у текстовий редактор Google Docs ("Google Документи"), й починають написання есе.

Одинадцятилітня Масума Хан, визираючи зі свого ноутбука, розповідає, що дослідила у своєму есе, як навчання у Стародавніх Афінах відрізнялося від її власного. "У той час вони використовували лише дерев'яні дощечки і мали записувати все на них, а сьогодні нам для цього необхідний лише додаток "Google Документи"", – говорить школярка.

За час від осені 2012 року і до сьогодні Google змінив "цікаву можливість" на основний засіб, яким школи всієї країни навчають своїх учнів шукати інформацію, створювати документи і здавати їх
Шкільний округ державних навчальних закладів у місті Чикаго (третій за величиною у США) налічує близько 381 тисячі школярів і є передовим у "гуглофікації" навчального процесу.

Лише за останні 5 років Google кардинально змінив методи продажів компаній, що постачали свої продукти у школи. Американський техногігант залучив викладачів та адміністративний персонал до просування своєї продукції й в інших школах. Також він домігся прямого тестування продуктів вчителями, оминаючи посадовців із районних адміністрацій. Крім того, Google перехитрив і випередив Apple і Microsoft за допомогою потужної комбінації недорогих ноутбуків – так званих Chromebooks ("Хромбуків") – і безкоштовних додатків для навчання.
Google Classroom
"Сьогодні більш ніж половина школярів початкових і середніх шкіл (а це більше ніж 30 мільйонів дітей) використовують додатки для навчання від Google, наприклад Gmail і "Документи", – повідомляє техногігант. "Хромбуки" від Google, яким спочатку не могли знайти застосування, сьогодні складають половину від усіх мобільних пристроїв, що постачаються у школи.

"За час від осені 2012 року і до сьогодні Google змінив "цікаву можливість" на основний засіб, яким школи всієї країни навчають своїх учнів шукати інформацію, створювати документи і здавати їх", – каже Хал Фрідландер, колишній директор з інформаційних технологій нью-йоркського департаменту освіти, найбільшого в країні шкільного округу. – "Google зайняв свою нішу у школах".

Таким чином Google допомагає вносити ґрунтовні зміни у навчальний процес, заохочуючи дітей до тренування таких навичок, як командна робота та вирішення проблем, водночас зменшуючи значення традиційних академічних знань, таких як математичні формули. Це ставить Google, і технічну економіку, в саме серце палких дискусій, які вже існували в американській освіті більш ніж сторіччя, а саме: "Що є основним завданням шкіл – випускати освічених громадян чи висококваліфікованих працівників?"
Директор групи освітніх додатків Google, Джонатан Рошель, зачепив це питання у своїй промові на торішній промисловій конференції. Згадуючи власних дітей, він сказав: "Я не можу відповісти їм, що вони робитимуть із квадратними рівняннями у майбутньому. Я не знаю, для чого вони це вивчають". Він додав: "І я не знаю, чому вони не можуть просто загуглити відповідь, якщо вона знаходиться на відстані кліку від них".

Школи можуть надавати Google більше, ніж вони отримують, а саме – покоління майбутніх споживачів.

З кожного "Хромбуку", які мільйонами постачаються у школи, Google заробляє $30, продаючи сервіси для їхнього управління. Але привчаючи школярів до своїх послуг змалечку, компанія отримує дещо набагато цінніше.

Щороку кілька мільйонів американських учнів випускаються зі шкіл. І не лише Google, а й викладачі заохочують їх до синхронізації їхніх шкільних "скарбничок" Gmail та Google Docs-акаунтів з персональними. Наприклад, цього місяця адміністрація середньої загальноосвітньої школи Чатфілд у місті Літтлтон, штат Колорадо, розіслала повідомлення, що закликає школярів переконатися у тому, чи вони змінили свої шкільні облікові записи "на персональні акаунти Google".

Але не всім батькам пасує такий підхід. Дехто застерігає, що Google може наживатися, використовуючи персональні дані дітей з їхніх шкільних облікових записів електронної пошти і, таким чином, створювати більш потужний маркетинговий профіль молоді.

"Мене турбує, що вони (Google – Ред.) працюють над розробкою профілю дитини і, коли вона дорослішає, вони будуть здатні створити навіть кращий її профіль", – каже Девід Барсотті, менеджер проектів в сфері інформаційних технологій з Чикаго, чия дочка використовує інструменти Google в початковій школі. – "Я вважаю, що це проблема".
Пан Рошель з Google говорить, що, коли студенти змінюють свої шкільні електронні скриньки і файли на персональний обліковий запис Google, він регулюється політикою конфіденційності Google. "Персональний Gmail-акаунт може містити рекламу", – сказав він, але, за його словами, файли на "Google Диску" ніколи не скануються з метою показу оголошень".

Google, підрозділ $652-мільярдної компанії Alphabet, – один із претендентів на перемогу у більш, ніж десятилітній боротьбі технологічних компаній, за школярів, які стануть у майбутньому клієнтами. "Якщо хтось починає користуватись вашою операційною системою змалечку, то ви, відповідно, отримуєте і лояльність клієнта раніше, й, можливо, на все життя", – каже Майк Фішер, аналітик освітніх технологій дослідницької компанії Futuresource Consulting.

Google "захопив" цих користувачів нового покоління так швидко завдяки випередженню своїх конкурентів як в області розвитку освітніх продуктів, так і в сфері маркетингу.

У 2013 році, в той час як інші компанії, здавалося, намагалися продати свої вже наявні споживчі та бізнес-пропозиції школам, пан Рошель, співрозробник "Google Документів", створив команду в Google для створення спеціальних додатків, орієнтованих виключно на шкільну освіту.

Для поширення цих інструментів, Джеймі Касап, євангеліст глобальної освіти Google, почав подорожувати по країні з мотиваційною промовою: замість того, щоб рекламувати певні продукти Google, пан Касап доводив до відома викладачів, що вони могли б поліпшити навчання у коледжах і перспективи кар'єрного росту своїх учнів, творчо використовуючи онлайн сервіси.

"Вчителі дійсно допомогли закріпитися Google в навчальних закладах, у той час як Apple і Microsoft, як і раніше, продовжували використовувати традиційні канали продажів", – каже Філліп Дібартоло, директор з інформаційних технологій державних навчальних закладів у місті Чикаго.

Але Google також створив і проблеми, як у Чикаго так і у інших містах, шукаючи вчителів для тестування нових додатків, обходячи правила окружних адміністрацій. Google тримав все під своїм контролем.

На відміну від Apple та Microsoft, які заробляють в основному шляхом продажу пристроїв або програмного забезпечення, Google отримує більшу частину своїх доходів від цільової реклами в Інтернеті, використовуючи дані їхніх користувачів. Але було і залишається відкритим вже протягом багатьох років питання про те, як Google може використовувати дані, зібрані в інтернеті внаслідок діяльності школярів.

"Якщо ми не знаємо, що і для чого збирається, як дана інформація використовується, і чи знаходиться вона у відкритому доступі, ми ніколи не зможемо зрозуміти і з упевненістю сказати, чи ця інформація може бути використана, щоб допомогти чи зашкодити дитині", – сказав Білл Фітцджеральд з групи захисту прав дітей Common Sense Media, що досліджує безпеку та конфіденційність освітніх додатків.

Google відмовився надати деталі стосовно збору даних про школярів, що користуються їхніми додатками. Брем Бут, директор підрозділу освіти Google, вказав на повідомлення про конфіденційність Google, яке містить категорії інформації, які компанія збирає, такі як дані про місцеперебування і "подробиці використання наших сервісів".

Пан Бут сказав, що дані школярів в основних додатках Google (включаючи Gmail, "Календар" і "Документи") використовуються лише для надання послуг, власне, школярам, таким чином, що вони зможуть, для прикладу, контактувати один з одним за допомогою поштової скриньки. "Ці сервіси не містять реклами, – говорить він, – і не використовують персональні дані для створення цільової реклами".

"Якби моя дочка прийшла додому і увійшла в "Google Документи" з мого комп'ютеру, вони б знали, що вхід був здійснений з цієї адреси", – сказав Девід Барсотті, менеджер проектів з Чикаго. "Якщо це здійснюється для освітніх цілей, тоді як виглядає їхня бізнес-модель і чому вони повинні збирати ці дані?"
Маркетингова машина студмістечка

Пан Касап, євангеліст глобальної освіти Google, полюбляє згадувати про старт лідерства Google в освітній сфері, як про випадковий збіг обставин. Першим кроком став початок його роботи в компанії у 2006 році, коли він працював над розвитком нового бізнесу Google в своєму офісі на території студмістечка університету штату Арізона в Темпе.

Пан Касап швидко переконав університетських працівників відмовитися від їхньої дорогої внутрішньої служби електронної пошти (то був незвичний крок у той час) і замінити її на безкоштовну версію пакету Gmail-і-"Документи", який Google продавав компаніям. Семестр по тому, переважна більшість студентів університету (з приблизно 65 тисяч) зареєструвала Google акаунт.

І так у Google з'явився новий бізнес.

Згодом пан Касап запросив працівників університету у поїздку, аби поділитися їхнім секретом успіху з іншими вищими навчальними закладами. "Це викликало бурю", - каже він. Північно-західний університет, університет Південної Каліфорнії і багато інших повторили дії університету в Темпе.

Таким чином була створена освітня маркетингова стратегія Google: переконати університетських працівників легкістю використання сервісів і економією грошей. Далі – надихнути їх поширювати ідею серед інших університетів, демонструючи перших корстувачів як прогресивно мисялячу спільноту.

Стратегія виявилася настільки успішною в галузі вищої освіти, що пан Касап вирішив спробувати залучити й державні школи.

Чиновники департаменту освіти штату Орегон як раз шукали спосіб скорочення витрат державних шкіл на електронну пошту, розповів Стів Нельсон, колишній співробітник департаменту. У 2010 році уряд штату офіційно заявив про доступність освітніх додатків Google для американських шкіл.

"Це викликало бум серед шкіл", - говорить пан Касап. Шкільні округи з усієї країни почали зв'язуватися з ним, і він перенаправляв їх до пана Нельсона, який мав досвід роботи з додатками Google у штаті Орегон.

На той час, Google розробляв стратегію розвитку, спрямовану на вчителів - справжніх вартових шкільних класів - які могли б вплинути на адміністративний персонал, що відповідав за прийняття технологічних рішень. "У якості рушійної сили, як правило, виступає педагогічний аспект, - сказав Брем Бут, директор підрозділу освіти Google, - Це те, на чому ми наголошували".

Google створив десятки інтернет-спільнот, що називаються Google Educator Groups, де вчителі можуть обмінюватися ідеями використання технологій компанії. Він започаткував такі навчальні програми, як Certified Innovator для кваліфікування вчителів, які хотіли б покращити свої навички володіння додатками і сервісами від Google або навчити своїх колег, як їх використовувати.

Незабаром викладачі почали обговорювати Google в соціальних мережах і на сесіях конференцій з освітніх технологій. І Google став більш помітним експонентом і спонсором на таких заходах. Google також закликав шкільні округи, де вже використовувалися його додатки, проводити "лідерські симпозіуми", на яких адміністративний персонал шкіл міг би поділитися своїм досвідом із колегами сусідніх округів.

Хоча така бізнес практика, як заохочення викладачів до поширення інформації та досвіду серед своїх колег, стала звичною для компаній у сфері освітніх технологій, Google успішно використовував ці методи у настільки великому масштабі, що деякі критики подейкують, що компанія підпорядкувала собі співробітників державних шкіл задля панування на ринку.

"Компанії експлуатують освітній простір для продажів і громадської доброї волі", - говорить Дуглас Левін, президент консалтингової фірми EdTech Stragedies. Батьки і викладачі повинні цікавитись усюдисущістю Google в школах, додав він, та досліджувати, "як ідеї брендингу і маркетингу Google поширюються у громадському секторі".

Пан Бут з Google з ним не погоджується, наголошуючи, що поширення ідей компанії серед викладачів не несло маркетингового характеру. Натомість, сказав він, це було зроблено для поліпшення освітнього процесу, й, власне, заради допомоги вчителям у пізнанні безпосередньо від своїх колег, яким чином можна найбільш ефективно використовувати сервіси від Google.

"Ми допомагаємо викладачам, що вже познайомилися з Google, поширювати свій досвід і бути почутими", - сказав він, - "Тому що освітянам іноді складно знайти спосіб, в який вони могли б ділитися один з одним".
Chrombooks
Повалення Microsoft з трону

У шкільному окрузі державних навчальних закладів у місті Чикаго, стратегія зосередження основної уваги на викладачах спрацювала майже ідеально.

У 2012 році Дженні Маг'єра, тодішня вчителька четвертого класу в Чикаго, хотіла, аби її учні використовували "Google Документи", які давали змогу декільком користувачам одночасно працювати в одному й тому ж документі. Оскільки округ ще не використовував додатки від Google, вона сказала, що самостійно зареєструє шість акаунтів для свого класу.

"Ми нелегально користувалися додатками від Google", - згадує пані Маг'єра в телефонному інтерв'ю. "Я просто була упевнена, що мої діти мають співпрацювати між собою", - сказала вона, згадуючи один з основних аргументів компанії Google для своїх продуктів.

Посадові особи у Чикаго, такі як Лахлан Тідмарш, тодішній директор з інформаційних технологій шкільного округу, відвідували клас пані Маг'єр для спостережень. За словами пана Тідмарша, він дійшов висновку, що, якщо окремі викладачі вже використовують сервіси Google, то округ мав би офіційно дозволити цю платформу – наприклад для того, аби упевнитися, що діти не мають змоги спілкуватися електронною поштою з незнайомими людьми.

Пані Маг'єра провела свій експеримент в ідеальний момент для Google, адже шкільний округ державних навчальних закладів у місті Чикаго шукав змогу урізати 2 мільйони доларів на рік, які він витрачав на Microsoft Exchange та інші поштові служби; він відкрив тендер на менш дорогу програму.

Комітет, що включав керівників, знайомих з Microsoft, а також пані Маг'єру, розглянув презентації декількох компаній. У березні 2012 року округ обрав Google.

Керівники Microsoft були розчаровані, сказав Едвард Ваґнер, директор округу інфраструктурних послуг. Але в той час Microsoft не мала ані безкоштовного набору веб-продуктів для шкіл на одному рівні з Google, ані масової підтримки у школах. "У них не було підтримки від вчителів та директорів шкіл", - сказав він.

Однак, питання конфіденційності і безпеки даних швидко набирало обертів, таким чином створюючи культурні розбіжності між бізнесом компанії Google та головними цінностями шкільного округу.

В інтерв'ю посадовці Чикаго сказали, що вони попросили Google, серед іншого, підписати угоду про дотримання федерального Акту права сім'ї на освіту і конфіденційність. Цей закон дозволяє федерально-фінансованим освітнім установам обмінюватись особистою інформацією школярів з певними шкільними постачальниками, якщо ці компанії використовуватимуть інформацію тільки для шкільних цілей.

Замість цього, Google спочатку запропонував дотримуватися власної політики компанії і прикріпив посилання на документ з їхньою політикою, яку компанія могла змінити в будь-який момент. "Наші юристи були червоними від злості, коли їм дали посилання на особливості безпеки", - сказав пан Ваґнер. "Я не хочу підписуватися під політикою безпеки за посиланням в інтернеті – його текст може змінитися у будь-який момент".

Пан Нельсон, колишній чиновник у сфері освіти в штаті Орегон, повідомляв про подібне занепокоєння через питання приватності школярів, коли його штат вів перемовини щодо підписання контракту з Google. "Ось чому нам знадобилося 16 місяців", - сказав він.

Брем Бут, директор підрозділу освіти Google, сказав, що техногігант "завжди ставився до подібних потреб його освітніх користувачів серйозно". Він додав, що "навіть ранні версії" угод компанії для створення додатків "посилалися" на федеральний Закон про конфіденційну освіту.

Сьогодні стандартні угоди Google зі школами щодо освітніх додатків містять в собі зобов'язання про дотримання цього закону.

З початку офіційного використання додатків Google, школи Чикаго почали заощаджувати на електронній пошті та пов'язаними з нею витратами близько 1,6 мільйона доларів щорічно, сказав окружний представник.

Google залучив пана Тідмарша, який нині працює у сфері технологій у компанії з охорони здоров'я, до поширення свого ентузіазму через блог компанії Google. У своєму пості пан Тідмарш описав створення 270 тисяч шкільних акаунтів Google. "Це була найшвидша і найбільш ефективна "міграція" такого масштабу, яку я коли-небудь бачив", - написав він. (Він сказав, що не отримав грошей за написання посту).

"Ми завжди з ентузіазмом розповідали історію Google", - каже пан Тідмарш. "Я б хотів думати, що завдяки нашому успіхові десятки шкільних округів теж перейшли на його використання".

Пані Маг'єра, нині керівниця з інновацій іншого округу, також допомогла у справі компанії Google. У 2012 році вона прагнула стати сертифікованим Google новатором в галузі освіти. В той час їй прийшла в голову ідея проведення безкоштовної конференції в Чикаго під назвою Googlepalooza, основною метою якої було навчання вчителів сервісам від Google. Нині щорічний захід при підтримці Google привертає увагу кількох тисяч викладачів з Чикаго, а також трохи з сусідніх штатів.

(З того часу пані Маг'єра час від часу працює як платний спікер від організацій в сфері освітніх технологій, що здійснюють підготовку вчителів до роботи з інструментами від Google.)

"Ви можете бачити, як позитивний результат лине з окремих географічних центрів, і це не дивно", - сказав пан Бут стосовно зростання освітньої стратегії компанії Google. "Ми робимо ставку на географічний підхід, тому що ми знаємо, що він працює".
"Хромбук" у пошуках аудиторії

На той час, Google розробив спрощений, недорогий ноутбук під назвою Chromebook ("Хромбук"). Він працював на операційній системі Chrome від Google і функціонував в основному за рахунок веб-додатків, що робило його дешевшим, і часто швидшим для завантаження, ніж традиційні ноутбуки, де програмне забезпечення зберігалося на внутрішньому диску.

Хоча Google розраховували на бізнес-аудиторію для "Хромбуків", оглядачі скаржилися, що ці пристрої не мали зиску без виходу в інтернет.

Тим не менш, у "Хромбуках" були зацікавлена інша аудиторія: державні школи. Восени 2011 року Google запросив шкільних керівників у свій офіс у Чикаго, де вони зустрілися з Джеймі Касапом, євангелістом глобальної освіти Google який мав зацікавити їх у "Хромбуках".

Пан Касап не торкався технічних характеристик ноутбуків. Натомість, він заворожив аудиторію, описуючи проблеми, з якими він зіткнувся, бувши латиноамериканським школярем, який жив за рахунок соціального забезпечення у Манхеттенському районі.

Він говорив: "Освіта - це чудовий зрівнювач, технології руйнують бар'єри між багатими і бідними учнями".

Джейсон Маркей, директор Східної Лейденської середньої школи в Франклін Парк, штат Іллінойс, що був присутній на зустрічі в Чиказькому офісі, повністю змінив свої погляди. Школярі в його промисловому районі недалеко від міжнародного аеропорту О'Хара стикаються з подібними проблемами. Пан Маркей сказав, що він відразу передумав купувати раніше заплановані ноутбуки від Microsoft на операційній системі Windows для 3,5 тисяч учнів школи. Тепер він хотів, аби вони користувалися "Хромбуками".

"Я підійшов до Джеймі (Джейсон Маркей, - Ред) одразу після презентації і сказав: "Хлопці, ви готові це доставити?" - сказав пан Маркей.

Після того пан Маркей повернувся у свій округ, аби повідомити керівникам і викладачам, що він збирається замовити неперевірений пристрій про який більшість з них ніколи до цього не чули. "Було важко зробити це оголошення", - сказав він.

Для Google це був слушний момент для того, аби запропонувати недорогі ноутбуки школам. В округах впроваджувалися нові стандартизовані онлайн-тести і ноутбуки були необхідні школярам, аби скласти їх. Google запропонував надійний спосіб управління тисячами комп'ютерів онлайн: адміністратор міг віддалено заблокувати вихід в інтернет школярам, щоб вони не користувалися пошуком під час здавання тесту, або вимкнути ноутбуки, якими ніхто не користувався.

Інша особливість: функція хмарного сховища "Хромбуків" полегшувала обмін інформацією між школярами. Вони могли отримувати доступ до своїх документів, незалежно від того, який "Хромбук" вони використовували.

"Це одна з головних причин, чому "Хромбуки" отримали таку популярність в сфері освіти", - сказав Райен Шет, який спостерігає за розвитком "Хромбуків" від Google. "Менш, ніж за 10 секунд, школяр може взяти "Хромбук" і мати все, що йому потрібно", - каже Шет.

Ціна і зручність роботи з "Хромбуком" чітко відповідають аргументові пана Касапа, що доступ до технологій є питанням рівності для школярів. "Я не хотів, аби ми були просто постачальниками", - сказав він, наголошуючи на філософії освіти Google в торішньому інтерв'ю на конференції SXSWedu в Остіні, штат Техас. "Я хотів, щоб ми були ідейним лідером, щоб ми мали свою точку зору".

Поки він говорив, повз нього пройшла група школярів, одягнена у фіолетові плащі супергероя, з емблемою Microsoft OneNote, конкурентного шкільного сервісу. Кинувши погляд на плащі, пан Касап сказав: "Ми такого не робимо", - і додав іронічно – "Обожнюю такі трюки".

Однак, деякі критики стверджують, що аргумент рівноправності в сфері технологій є сам по собі трюком, що сприяє корисливій програмі Кремнієвої долини: грати на безкорисливості педагогів, аби постачати школам ноутбуки і додатки.

"Це зосереджує навчання на технології, а не на учнях", - сказав пан Фіцджеральд, аналітик освітніх додатків. "Це дуже вузький погляд на рівні можливості, який відкидає такі речі, як відносини школярів і вчителів", - додав він.

(За словами пана Касапа, він не радив би шкільним округам з проблемами, наприклад, в навчанні або в питаннях забезпечення підтримкою школярів, інвестувати в шкільні технології).

Пан Маркей, директор Східної Лейденської середньої школи, був також занепокоєний питанням рівних можливостей, але з іншої перспективи. Близько 20 відсотків його школярів не мають доступу до виходу в інтернет вдома. Яким чином вони виконуватимуть домашнє завдання на "Хромбуку", який вимагає під'єднання до мережі?

За словами пана Касапа, Google вже розробляв можливості роботи ноутбуків оффлайн. Як і працював над оновленням освітніх додатків, аби школярі могли працювати на "Хромбуках" вдома, завантажуючи домашні завдання наперед у школі за допомогою Wi-Fi".

Незабаром настільки багато викладачів почали відвідувати Лейден, щоб побачити, як працює нова технічна складова цього навчального закладу, що округ почав проводити щорічну конференцію. Влітку минулого року пан Касап виступив на ній з програмною промовою. Пан Маркей зараз іноді виступає у ролі платного спікера компанії EdTechTeam, яка проводить навчальні табори Google для вчителів.

У 2016 році, "Хромбуки" складали 58 відсотків від усіх мобільних пристроїв, що постачалися в початкові та середні школи в Сполучених Штатах, на відміну від 1 відсотку у 2012 році, згідно з даними дослідницької компанії Futuresource Consulting. Google не заробляє безпосередньо продаючи "Хромбуки", які виробляються Samsung, Acer та іншими компаніями. Але Google вимагає плати за його адміністрування у розмірі 30 доларів за пристрій. Державні навчальні заклади у місті Чикаго витратили близько 33,5 мільйонів доларів на 134 тисячі "Хромбуків".

"Навіть і не згадаю, щоб якийсь конкретний пристрій і платформа поширилися настільки швидко у різних типах шкіл", - сказав Девід Андраде, освітній стратег K-12 в CDW-G, провідної компанії-дистриб'ютора "Хромбуків".
Google Classroom
Додаток з "контролю місії"

У 2014 році освітні диво-технології Google наштовхнулись на перешкоду у Чикаго. Суперечність пролила світло на значні відмінності між основоположними принципами Google, компанії з Кремнієвої долини, яка спочатку розробляє і постачає, а потім покращує, і бюрократичним шкільним округом, що відстоює права школярів.

Google сподівався, що Чикаго стане одним з перших користувачів Google Classroom, нового додатку, який допомагає вчителям вести облік відвідуваності, давати домашні завдання і багато іншого. У серпні 2014 року команда Google прилетіла в Чикаго, аби продемонструвати пробну версію Classroom на щорічній окружній конференції вчителів Googlepalooza.

Але Google нічого не очікував від Маргарет Хан.

Тоді вона працювала директором шкільної системи з управління технологічними змінами. Спочатку, сказала вона, Google запросив вчителів спробувати початковий варіант додатку Classroom, без попереднього зв'язку з відповідальними за технології у шкільному окрузі – впливаючи на прийняття рішення округу ззовні. Тепер, за її словами, Google хоче поширити додаток на школи всього округу Чикаго, не дослідивши, чи відповідає він місцевій політиці захисту прав школярів, чи ні.

"Ви не можете просто роздати продукт і сподіватися, що він запрацює у школі", - говорить пані Хан. "Ви повинні працювати в округах, аби переконатися, що діти та вчителі знаходяться у безпеці", - додає вона.

Джим Зіґл, технологічний архітектор державних шкіл округу Ферфакс, штат Вірджинія, десятий за величиною шкільний округ країни, повідомив про подібний випадок.

За його словами, Google зв'язувався безпосередньо з деякими вчителями з Ферфаксу, які зголосилися на пробне тестування додатку Classroom, і надав їм ранній доступ до роботи з ним. При цьому, компанія проігнорувала налаштування Google, які він обрав для контролю округа щодо того, які нові сервіси Google використовувати у його школах.

Пан Зіґл додав, що Google не повідомив йому хто саме, або навіть скільки вчителів з його округу брали участь у тестуванні додатку Classroom. І до того часу, як він мав змогу вимкнути додаток, викладачі вже створили віртуальні класи і почали використовувати їх зі своїми учнями.

Він сказав, що подав скаргу у Google.

"Через те, ким вони є і як поширюється їх продукт, - сказав пан Зіґл, - вони повинні відповідати більш високим стандартам, ніж будь-які інші шкільні постачальники".

В електронному зверненні, Брем Бут, директор підрозділу освіти Google, згадав про основні освітні сервіси компанії: "У всіх випадках використання цих сервісів має бути схвалене адміністратором, який відповідає за контроль над доменом навчального закладу".

У травні 2014 року Google опублікував оголошення в інтернеті про пошук добровольців для бета-тестування додатку Classroom. Компанія отримала понад сто тисяч відповідей від вчителів з усього світу, такиClassroom був ідеєю пана Рошеля, директора групи освітніх додатків Google, і Зака Йескеля, менеджера з продукту Google й колишнього учителя математики середньої школи. Вони сказали, що головним завданням додатку був, власне, контроль за навчальним процесом учнів. Вчителі могли б ефективніше справлятися з такими завданнями, як видача і виправлення домашніх завдань, і, водночас, мали б більше вільного часу для спілкування з учнями. Аби створити додаток, Google тісно співпрацювали з вчителями.

таким чином показуючи неймовірний попит серед викладачів. У серпні, додаток Classroom став доступним для шкіл.

"Вони створили справжній бум разом з учителями, - сказав Майк Фішер, аналітик освітніх технологій з дослідницької компанії Futuresource Consulting, - Google Classroom був ключем до цього".

Це було занадто швидко для державних шкіл у місті Чикаго.

Місцеві шкільні керівники хотіли перевірити додаток Classroom першими, аби упевнитися, що він відповідає окружним вимогам і потребам своїх вчителів. Таким чином, вони створили експериментальну програму, в якій взяли участь близько 275 вчителів і кілька тисяч школярів, щоб працювати у ній протягом всього навчального року. За словами пані Хан, щомісяця вона отримувала відгуки вчителів і надсилала їх у Google.

"Ми хотіли допомогти їм робити це правильно", - говорить пані Хан.

Керівники виявили одну негайну проблему: політика ради школи вимагала від її співробітників вести облік кібербулінгу й інших проблемних коментарів. Але Classroom на початку не робив цього. Якщо студент написав щось образливе, а вчитель видалив той допис, ці дані не зберігалися в архіві.

"Нам знадобилося багато часу, аби змусити їх виправити це", - сказала пані Хан. Вона також додала: "На жаль, в окрузі нашого розміру були такі потреби, які Google не зрозумів".

Зрештою Google додав функцію архівування. Наступної осені у чиказькому окрузі запустили Classroom. Вчителі, які пізніше ефективно тестували інші продукти Google, ставали членами тестової лабораторії компанії. "Ми говорили Google багато разів – якщо це працює в Чикаго, то буде працювати скрізь", - говорить пані Хан.

Пан Бут з Google погодився, говорячи, що чиказькі державні школи є часто більш вимогливими до Google, ніж інші школи з інших округів.

"Якщо ви змогли впровадити додаток в Чикаго, то це значить, що ви пройшли, свого роду, багато випробувань, - сказав пан Бут, - І тоді ви, ймовірно, зможете постачати його в будь-яку іншу школу країни".

Співпраця з Google також принесла користь чиказьким державним школам.

У 2015 році округ оговтався від скандалу: Міністерство юстиції визнало колишнього виконавчого директора чиказьких державних шкіл Барбару Берд-Беннет винною у підписанні контрактів на більш, ніж 23 мільйони доларів з двома шкільними постачальниками за "відкати". Пані Берд-Беннет пізніше визнала себе винною по одному пункту, а саме звинувачення в шахрайстві і була засуджена в квітні до чотирьох з половиною років позбавлення волі.

Той факт, що вчителі чиказьких шкіл тестували продукцію Google, як, наприклад, додаток Classroom, надав керівникам округу контраргументи: мовляв, округ альтруїстично допомагав Google віднайти баги у продуктах для шкіл всієї країни. Ця репутація допомагає їм і до нині, коли округ зіткнувся з фінансовою кризою.

"На сьогодні день близько 15 мільйонів школярів початкових і середніх шкіл в Сполучених Штатах користуються додатком Classroom», - сказали в Google.

Здатність компанії тестувати свою продукцію у таких гігантських масштабах викликало занепокоєння стосовно безкоштовного використання праці вчителів і школярів. "Ця приватна компанія креативно використовує суспільні ресурси, в даному випадку час і досвід вчителів, аби підкорити нові ринки низьким коштом", - каже Патриція Берч, ад'юнкт-професор освіти в Університеті Південної Каліфорнії.

Пан Рошель, директор групи освітніх додатків Google, говорить, що компанії було важливо почути відгук від великої й різноманітної вибірки користувачів зі сфери освіти, інакше, ми б розробляли продукцію, яка відповідала б інтересам лише кільком з них.

"Ми прагнемо створити продукт, який допомагатиме і викладачам і їхнім учням", - сказав пан Рошель. "Вчителі говорять нам, що вони цінують можливість брати участь у попередніх тестуваннях і допомагати нам покращувати продукцію, яка відповідатиме їхнім потребам".

Пані Хан, яка зараз працює на ту ж компанію у сфері охорони здоров'я, що й пан Тідмарш, погоджується з ним. Вона сказала, що школи отримували від Google те, що рідко пропонують інші компанії, а саме миттєві покращення додатків, що відповідали їхнім вимогам.

За її словами, після того, як викладачі і учні чиказьких шкіл протестували додаток Classroom, члени освітньої команди Google почали напряму зв'язуватися з нею, коли їм необхідно протестувати нові розробки компанії. "Вони більше не запускають продукт просто так, - каже Хан. – Вони приходять до нас в першу чергу».

Версія цієї статті була надрукована 14 травня 2017 року, на сторінці А1 газети "Нью Йорк Таймс" під заголовком "How Google Conquered The American Classroom".
Автор: Наташа Зінґер
Переклад та адаптація: Максим Заїка, Тетяна Вєжис
Made on
Tilda